ЧАЮВАННЯ

(Інтерактивна інформаційна програма)

Підготувала бібліотекар ДНЗ «Білицький професійний ліцей» Булатова О. Г.

Мета: розширити знання та історію походження чаю; ознайомити з особливостями приготування чаю; звернути увагу на висвітлення «чайної» теми у літературі, усній народній творчості; виховувати в учнів допитливість, добросовісне творче ставлення до дорученої справи, виховувати культуру спілкування, гостинності; вдосконалювати знання етикету.

Обладнання: ноутбук, презентація, книги, чайні атрибути.

Ведуча: Добрий день, любі друзі! Щиро вітаємо вас на нашій зустрічі. Україна славиться гарними звичаями та обрядами. Сьогодні ми з вами зібралися у теплому родинному колі, щоб поговорити про один чудовий напій. Про чай. «День чаю» відзначається щорічно 15 грудня. Метою створення цього цікавого свята стало залучення уваги урядів і громадян до проблем поширення чаю, зміцнення взаємозв’язків між виробниками і споживачами чайної продукції, а так само обговорення проблем дрібних виробників і працівників чайних виробництв. 15 грудня була прийнята «Світова Декларація Прав працівників чайної індустрії», що безпосередньо вказує на те, що чайна галузь змушена боротися з безліччю проблем, які потребують вирішення.

Бібліотекар: Вітаю вас всіх! Рада зустрічі з вами, продовжуємо! Що таке чай? На це питання різні люди дадуть відповідь по-різному... Лікар традиційної медицини скаже, що чай - це ліки від багатьох хвороб. Звичайна людина - що це - його щоденний ранковий напій. Торговець - що це товар, продаючи який, він заробляє собі на життя. Дієтолог - що це унікальний набір вітамінів, амінокислот та інших корисних речовин організму. Англієць - що це звичай, індієць - що це традиція, китаєць - що це культура. Відомий всім напій не завжди називався так, як ми звикли називати його тепер. У творах стародавніх китайських філософів він згадується під самими різними назвами: «тсе», «тоу», «чун», «мінг», а також «ча», що перекладається як «молодий» листок. Справа в тому, що китайці, очевидно, зрозуміли, для того щоб приготувати смачний напій, потрібно брати наймолодше і свіже листя чайного дерева. З Монголії прийшло слово «цай», яке згодом стало звучати більш звично для слуху. Потім його перейменували в чай.

Ведуча: Впевнена, що кожен із нас щонайменше двічі впродовж дня повторюєте послідовність дій, яка пов’язана із чаєм, бо важко знайти у сучасному світі людину, байдужу до чаю. Я, думаю, що у більшості із вас хороший настрій і це добре. Людина почуває себе дуже добре, коли світить сонце, коли її люблять, коли поряд є друзі з ким можна поділитися радістю, горем. « І якщо вас запросили на чай, то це значить, вас запрошують до спілкування, до дружної бесіди». От і наша зустріч з вами буде проходити у вигляді бесіди.

Бібліотекар: На парапеті стоїть філіжанка,
А в ній є чорний чай з бергамотом.
Приходь у гості, моя коліжанко,
Погомоним десь там за горизонтом!

Про те жіноче-дівоче, про наше,
Таке сумне і таке наболіле.
І посміємось й поплачем, як завше,
І про нове усе, й про застаріле

Ведуча: Батьківщиною чайного дерева вважається Китай. Саме китайці звернули увагу на здатність відвару з листя надавати тонізуючої дії на організм людини і першими почали вирощувати цю рослину. Перші згадування про чай зустрічаються в китайських рукописах, вік яких близько 5000 років.

За походженням розрізняють:

Китайський чай. Китай є виробником більше, як чверті загальносвітового обсягу чаю. Всесвітньо відомими є китайські білі чаї, улуни з Тайваню.
Індійський чай. Індія — другий, після Китаю, світовий виробник чаю. Більша частина індійського чаю випускається різаним або гранульованим.
Цейлонський чай. Шрі-Ланка виготовляє близько 10% світового виробництва чаю. Виготовляє чорний, зелений та білий чай з асамського різновиду чайної рослини.
Японський чай. Японія виготовляє винятково зелений чай, переважно високих за якістю ґатунків. Найбільш відомими є чаї бантя, маття, ґеммайтя, ґьокуро.
Індокитайський чай. Основні виробники — Індонезія, В'єтнам та Бангладеш. Виготовляють як чорний, так і зелений чай, переважно невисокої якості.
Африканський чай. Найбільше виробництво — в Кенії, також чай виробляють в Малаві, Уганді, Бурунді, Камеруні, Зімбабве та інших країнах. Африканський чай — виключно чорний, різаний, невисокої якості.
Турецький чай. Виключно чорний чай, різаний, здебільшого середньої або низької якості.

Типи чаю.

Чорний: Дає інтенсивне забарвлення і має терпкий смак. Постачальники: Індія, Китай, Шрі – Ланка, Цейлон.
Червоний: Виробляють в Китаї. Чай насипають зразу в чашку. Заливають кип’ятком, закривають кришкою на 3 – 4 хвилини. П’ють без цукру
Жовтий: Виготовляють із сировини високої якості – молодих бруньок і пагонів, тому виробництво чаю обмежене.
Зелений: По розповсюдженню на другому місці. Має витончений смак і терпкість. П’ють чай без цукру. Він добре тамує спрагу. Постачальник зеленого чаю - Китай.
Ароматизований: Іноді чай ароматизують. Найбільш відомим ароматизатором чаю є чай з лимоном, фруктами, ягодами.
Блакитний чай: це трав’яний чай без кофеїну, або тизан, напій, виготовлений із відвару або настою пелюсток або навіть цілої квітки рослини Clitoria ternatea. Переклад з англійської- Чай з квітів гороху метелика. Anchan – тайська назва напою.

Різновиди чаю

Листовий - Це дорогий чай, він є чаєм високого сорту
Гранульований -- Це чай із маленьких крихт, які залишилися після сортування. Ці крихти перетворюють в порох, а потім формують гранули різної форми. Чайні крихти використовують у чайних пакетах, але аромат з листовим чаєм не порівняти. Це чаї низького сорту.
Купаж - Це суміш сухого чаю, який вирощений на різних плантаціях і оброблений на різних чайних фабриках. Кожен купаж має свій номер і особливу назву

Бібліотекар: Чай – це напій, без якого неможливо уявити жодного дня: його п’ють на сніданок, обід, вечерю і в перервах між прийомами їжі.
Існує понад 1500 видів чаю. У традиційній українській кухні чай порівняно недавній напій. Здавна замість чаю пили заварені трави звіробою, материнки, чебрецю, м'яти, листя й цвіт суниці, пелюстки шипшини і троянди, липовий цвіт, свіжозрізані гілки вишні, малини, смородини, сливи. Їх вживали і як ліки. З другої половини XIX ст. з розвитком торгівлі споживання чаю на Україні проникає і у селянський побут. Враховуючи запити селян, торговці чаєм додавали до чайного листу січену м'яту, березові бруньки, знижуючи таким чином ціну чаю, але водночас і його якість. Протягом XX ст. чаювання дуже поширилося і у міському та сільському середовищі стало повсякденним явищем. Українські традиції чаювання складно назвати екзотичними. Тут надають перевагу чаю традиційних сортів, а п'ють його всі: від малого до великого. І звичайно, широка українська душа може перетворити звичайне чаювання у справжній бенкет з пирогами, печивом і цукерками.

Іду в думках знайомими стежками,
Де чути спів вербової сопілки,
Там простягають ніжні руки мами
Цілющий чай з малинової гілки.
Як молодий рубін, той чай іскриться
У пригорщах чарівних самоцвітів,
Я п’ю його, щоб досхочу напиться,
Смачнішого ще не пила нічого в світі.
Приємно й легко життєдайний трунок
Тече по жилах теплою рікою,
Солодкий, наче мамин поцілунок,
І я в обіймах ласки і спокою.
А руки пахнуть хлібом, пирогами
І домом, щастям, сонцем і вітрами.
О теплі, милі, добрі руки мами!
Цілую вас на жаль лише думками.
Листки життя легенько погортаю,
Знов чую спів вербової сопілки,
Іду на кухню, щоб зварити чаю
Цілющого, з малинової гілки…

Ведуча: Перші київські традиції чаювання можна назвати монастирськими, бо саме київське духовенство першим оцінило чарівний смак чаю. Ця пристрасть простежується з 18 століття. Якщо духовенство і багатії пили дорогий «жулан», то бідніші кияни могли заощадити та купити «цегляний» чай (тобто пресований, значно нижчої якості). Бідніше населення «чаювало» відварами зі зборів трав, листя малини, смородини.

Бібліотекар: У 19 столітті моду на чай стали задавати приїжджі з Петербургу і військові. Саме в Петербурзі полюбив чай Тарас Шевченко. Шевченкознавець Володимир Мельниченко знаходить згадки про чай в віршах і повістях, спогадах знайомих Кобзаря: «Коли я прийшов… хазяїн, скинувши безцеремонно чобіт, повернув його халявою до труби самовара, що стояв у кутку, та, наставляючи халяву прямовисно до труби, зробив з неї щось подібне до міха. Дмухав так завзято, що аж іскри зісподу сипались. Зайнятий тією роботою, навіть не привітався зі мною». Таким запам'ятався Шевченко поету Кенджицькому. Схожі спогади залишив і Микола Костомаров: «Довгі вечори просиджували ми влітку на Хрещатику в саду за чаєм. Нескінченні велися між нами розмови і спори. Шевченко випивав стакан за стаканом із словами: «А всипте, будьте ласкаві, ще чаю!»

Шевченкознавець доводить, що чай не просто подобався поету, а допомагав йому творити. Так на засланні поет радів мідному чайнику: «…Мідний чайник, який робиться необхідним для мого журналу, як журнал для мене. Без чайника, або без чаю, я якось ліниво, бувало, брався за се рукоділля. Тепер же, ледве встигну налити в стакан чаю, як перо саме проситься в руку».

Інший запис Шевченка, зроблений в казахських степах, пояснює, чому моду на чай підхопили російські військові: чай був єдиним способом втамувати спрагу, адже сира місцева вода непридатна до споживання. З великим захопленням Шевченко записав, як не міг відмовитись в гостях від чаю з лимоном — «нечуваної розкоші у пустелі».

Ведуча: У драмі Карпенка-Карого «Мартин Боруля» його герой, який хоче відчути себе дворянином, вирішує пити чай і каву: «Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять.. Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?»

Бібліотекар: У драмі Михайла Старицького «По-модньому» передана ще одна своєрідна традиція — чаювання часом було лише прелюдією до міцних напоїв:
Вареник. Стало буть, тошно. Сам почепив мегдалію, предсідатель би то! О?! Ще мене під руку... О?! Зайдіть, просить, на чайок!
Дзвонарська. На чайок?
Зінька. До присідателя?!
Вареник. Що ж там за штука? Гм! Приходжу. Ведуть мене, садовлять... Зараз чай з тим, як його?..
Дзвонарська. З кізляркою, певно? Мій покійничок уживав було завжди після добрих похорон.
Вареник. Ні, ні!
Дзвонарська. А-а, з ромом? Вареник. Та ні!.. Ах ти, господи! З конякою.
Наталка. З живою?
Вареник. Тю, дурню! Такий напиток!

Ведуча: А яке значення чаю у житті українців? Перші відомості про чай з'явилися в ХІ ст.. у Київській Русі і мав він назву «Іван-чай». Він є еліксиром здоров’я і молодості, росте це зілля в Карпатах та служить сировиною для виготовлення диво-напою. Іван - чай – це народна назва дикорослої рослини Хаменерію вузьколистого. Смачний, ароматний і корисний напій із листа іван - чаю користувався популярністю ще з XII століття. Його із задоволенням пили у ті часи не тільки бідні селяни, а й заможні люди. Із часом, коли до нас було завезено чай з Індії, про іван-чай забули, і лише зараз цю традицію поступово відновлюють ентузіасти. У 2015 році вони запустили власний бренд «Карпатчай». Саме вони виробляють чорний ферментований крупнолистовий високогірний іван - чай.

Бібліотекар: Прагнення до здорового способу життя таке модне сьогодні, вдало поєднується і з сучасною модою на все екзотичне. Але українці ніколи не забувають про своє і мають багато різноманітних трав у своїй світлиці. Адже ще наші пра – пра - прабабусі збирали та сушили трави, знаючи усі їхні цілющі та смакові якості: м’ята, меліса, чебрець, ягоди шипшини, ромашка. Роблять настоянки із усяких трав, проте слід з ними поводитись обережно, бо вони сильно концентровані, використовують їх як ліки, як від фізичних, так і від душевних недуг.

Пам’ятаєте у Шевченковій «Тополі»:

Полюбила чорнобрива козака дівчина ,

Полюбила, не спинила, Пішов, тай загинув.

Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити,

Чи довго їй на сім світі Без милого жити.

Пішла стара, мов каламар,

Дістала з полиці,

- Ось, на тобі сего зілля,

Піди до криниці ,

поки півні не співали,

умийся водою,

Випий трохи сего зілля,

все лихо загоїть.

Пішла вмилася, напилась,

Мов не своя стала,

Вдруге, втретє …

І мов сонна в степу заспівала,

Таку пісню чорнобрива

В степу заспівала,

зілля лихо наробило, -

Тополею стала. Сумна і повчальна балада.

А ще у творі «Марусі Чурай» Ліни Костенко зіллям отруїла Маруся Чураївна коханого Гриця! Та чого ми про сумне заговорили, адже чай зігріває, лікує.

Ведуча: “Бувають люди із кави. І також бувають із чаю. Відтак (ці)каві існують. Та поряд них (надзви)чайні”, – вважає письменниця Надійка Гербіш. Сьогодні поговоримо про надзвичайних та про книжки, які найкраще їм пасуватимуть. Про те, як пити чай та про чайну церемонію, про історію та походження, а також просто гарні історії, в яких чайні посиденьки займали геть не останнє місце. Читати як добірку, так і книжки бажано із теплим горнятком надзви(чай)ного напою. Книжки ці перед вами на екрані. Роздивіться гарненько, може якась вас зацікавить!

Бібліотекар: У Празі Зденек Жачек видав книгу «Чашка, повна благодаті», де наводиться 10 вимог правильного приготування чаю.

Радимо цими правилами приготування чаю скористатися і вам.

Чай не варять, а заварюють.
Заварюють у скляному або фарфоровому посуді.
Заварюють киплячою водою. Довго кипляча вода втрачає кисень, негативно впливає на смак чаю.
Вода повинна бути свіжою.
Воду кип’ятять в емальованому, спеціальному скляному посуді.
Ситечко має бути з пластмаси.
Посуд, у якому готується чай, не миється з посудом для інших продуктів.
Витримувати час заварки чаю. Чорний 4 – 6 хв., зелений – 3 – 4 хв.
Зберігати чай слід у металевому посуді, вимощеному папером або скляному.
Чай подають щойно завареним і гарячим. Зеленого чаю кладуть вдвічі більше, ніж чорного. Повторно гріти чай не можна.

Ведуча: Ну що ж , сьогодні ми взнали про чай багато але не все. Людина, що звикла до скаженого ритму сучасного життя саме в горнятку чаю знаходить щось загальнолюдське.

Бібліотекар: Мені хочеться, щоб все, що дізналися сьогодні, ви могли використати у своєму повсякденному житті, щоб завжди уміли прийняти гостей, щоб ваш дім був затишним і радісним, і на серці у ваших гостей завжди було тепло від вашої гостинності! Ось і підходить до кінця наше «Незвичайне чаювання», попереду ще розгадування тестів за покликанням і горнятко ароматного чаю. Нехай не охолоне у вашому горнятку чай, у будинку - вогнище, а в серці – любов!

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Особливий напій: міжнародний день чаю[Текст]// Шкільна бібліотека. – 2016. - №11. – С. 56 – 58.

2. Плаксюк І. Чай пити – приємно жити: методична розробка виховного заходу[Текст]/ І. Плаксюк// Профтехосвіта. – 2013. - №6. – С. 35 – 38.

3. Престижний напій: престижні традиції киян[Електронний ресурс ]/ Вікенд. – Режим доступу : https://projects.weekend.today/tea_drinking_in_kyiv, доступ вільний .- Назва з екрана. – (Дата звернення 07.12.2022). – Мова українська.

4. Хохлач В.В. Все про чай: енциклопедичний словник юного натураліста [Текст]/ В. В. Хохлач.- К.: Реклама, 1987. – 231 с.

5. Шитьман Ю. Ткач О. Чайні традиції родом із Карпат[Електронний ресурс ]// Ю. Шитьман, О. Ткач. – Режим доступу: http://life.ko.net.ua/?p=120323, , доступ вільний .- Назва з екрана. – (Дата звернення 07.12.2022). – Мова українська.